Вступ
Адміністративне провадження порушується (розпочинається) за власною ініціативою або на вимогу сторони. У разі подання вимоги стороною можуть існувати обґрунтовані причини, через які орган адміністрації відмовляє у порушенні провадження у справі.
Нормативні положення
Питання щодо відмови у порушенні адміністративного провадження врегульовано в розділі 1 розділу II Закону від 14 червня 1960 року — Кодексу адміністративного провадження.
Детальне пояснення
Дата порушення адміністративного провадження
Датою порушення провадження, а отже, моментом, що ініціює провадження, вважається дата вручення вимоги адміністративному органу. У разі подання вимоги в електронній формі датою порушення провадження вважається дата внесення вимоги до інформаційно-комунікаційної системи адміністративного органу.
 |
Про порушення провадження адміністративний орган повідомляє сторону, щоб надати їй можливість брати участь у провадженні. |
Постанова про відмову у порушенні провадження
У разі, якщо адміністративний орган визнає, що з обґрунтованих причин провадження не може бути розпочато, він виносить постанову про відмову у порушенні провадження. Сторона може подати скаргу на таку постанову (інформація про засоби оскарження – відкрити посилання).
Підстави для відмови у порушенні провадження
За обґрунтовані причини відмови у порушенні провадження слід вважати такі ситуації, які очевидно і без необхідності пояснення становлять перешкоду для порушення провадження.
Однією з таких перешкод є подання вимоги особою, яка не є стороною, – тобто йдеться про ситуацію, коли про порушення провадження клопоче особа, чиїх законних інтересів це не стосується. Загальні положення про адміністративне провадження не конкретизують інших, окрім зазначеної, очевидних підстав для відмови у порушенні провадження, тому кожна справа розглядається індивідуально.
Іншим прикладом ситуації, в якій обґрунтованою є відмова у порушенні провадження, є наявність у правовому обігу остаточного рішення, що вже вирішує дану справу, ситуація, коли у даній справі вже триває провадження перед адміністративним органом, або ситуація, коли в нормативно-правових актах взагалі відсутня підстава для розгляду заяви в порядку адміністративного провадження.
Однак, якщо питання про неприпустимість порушення провадження не є очевидним на етапі подання заяви або якщо перешкоди для порушення провадження виявляться лише пізніше, адміністративний орган зобов’язаний проводити провадження і після з’ясування всіх сумнівів таке провадження припинити, тобто завершити його без вирішення по суті.
Підстави для відмови у порушенні адміністративного провадження можуть також передбачати положення законів, якими регулюються окремі справи, що вирішуються в такому провадженні. Прикладами є, зокрема, ст. 99 або ст. 116 Закону про іноземців у разі справи про надання дозволу на тимчасове проживання та роботу.
