Стороною в адміністративному провадженні є кожна особа, чиїх законних інтересів або обов’язків стосується адміністративне провадження, або яка звертається до органу з огляду на свої законні інтереси чи обов’язки.
Однак іноді спеціальні норми можуть встановлювати відступ від цього правила. У разі проваджень у справах про надання дозволу на тимчасове проживання, дозволу на постійне проживання та дозволу на проживання довгострокового резидента ЄС, у яких заяви подаються через MOS, стороною цих проваджень є виключно іноземець, який подає заявку на отримання одного з цих дозволів.
Адміністративне провадження – це визначений порядок дій адміністративного органу, який має на меті встановлення прав та обов’язків сторони цього провадження.
Кодекс адміністративного провадження містить низку принципів, якими керується адміністративний орган під час розгляду справи і які дають стороні можливість формувати свої права та обов’язки.
|
Сторона має реальний вплив на хід всього провадження і, як наслідок, на формування прав, наданих їй адміністративним рішенням, або накладених обов’язків. Значною мірою саме від неї залежить вирішення справи відповідно до її вимог – саме на стороні лежить обов’язок інформувати адміністративний орган про обставини, що мають істотне значення для провадження, та, як наслідок, дотримання адміністративного рішення, винесеного у її справі. |
Адміністративний орган діє на підставі та в межах норм права. Він вживає заходів, які ґрунтуються на чинних нормах права.
У ході всього доказного провадження він вживає з власної ініціативи, а також на клопотання сторони, усіх заходів, необхідних для вичерпного розгляду справи, точного з’ясування фактичних обставин та винесення рішення відповідно до чинного законодавства, з урахуванням в рівній мірі суспільних інтересів та законних інтересів сторони.
У провадженні, предметом якого є покладення на сторону обов’язку або обмеження чи позбавлення її права, сумніви щодо змісту правової норми орган адміністрації вирішує, за певними винятками, на користь сторони.
Якщо існує можливість різного тлумачення правових норм, орган повинен застосувати тлумачення, вигідне для сторони. Одним із винятків щодо дотримання цього принципу є захист важливих суспільних інтересів, у тому числі інтересів держави (її безпеки, оборони та громадського порядку).
У ході провадження адміністративні органи взаємодіють між собою в обсязі, необхідному для точного з’ясування фактичних обставин. Адміністративний орган не може вимагати від сторони інформації, яку він може отримати самостійно.
Адміністративний орган проводить провадження таким чином, щоб викликати довіру його учасників до органу державної влади. Отже, він діє відповідно до усталеної практики, тобто приймає аналогічні рішення у схожих справах. Евентуальне відхилення від усталеної практики має бути обґрунтованим.
На адміністративному органі лежить обов’язок вичерпно інформувати сторону про фактичні та правові обставини справи, які можуть вплинути на результат провадження. Таким чином сторона захищена від негативних наслідків незнання права.
Сторона, як правило, має право на активну участь в адміністративному провадженні — адміністративний орган зобов'язаний надати стороні можливість висловитися щодо зібраних матеріалів перед винесенням рішення. Сторона може не скористатися цим правом.
Адміністративний орган також повинен обґрунтовувати свої рішення, тобто пояснювати стороні обґрунтованість підстав, якими керується орган при вирішенні справи.
Провадження має здійснюватися із застосуванням найпростіших засобів, що дозволяють розглянути справу якомога ретельніше та швидко.
Адміністративний орган повинен дотримуватися встановлених у нормативно-правових актах строків розгляду справи.
Якщо у справі існує можливість укладення угоди, адміністративний орган повинен вести провадження таким чином, щоб спонукати сторони до укладення такої угоди.
Справа повинна бути вирішена в письмовій формі на папері або в електронному вигляді. Справи, що вирішуються іншим чином (наприклад, усно), також повинні бути зафіксовані в матеріалах справи у формі, наприклад, протоколу або анотації, підписаної стороною. Адміністративні рішення, як правило, також повинні мати письмову форму.
Органи державної адміністрації надають стороні можливість оцінити діяльність установ, що підпорядковуються цим органам, та їхніх працівників.
Адміністративне провадження є двоінстанційним, що означає, що сторона, як правило, має право скористатися засобом оскарження.
Остаточні рішення, тобто такі, що не були оскаржені у встановлений строк або були винесені апеляційними органами, є остаточними. Однак вони можуть бути переглянуті за допомогою надзвичайного засобу оскарження або оскаржені в адміністративному суді у разі їхньої суперечності закону.