Візи

Візове рішення

Термін розгляду заяви

Консул зобов’язаний прийняти візове рішення протягом 15 календарних днів з дня подання заяви, з можливістю продовження вищевказаного терміну максимально до 45 днів.

У випадку національних віз, максимальний час розгляду заяви становить 60 днів. Вищезгадані терміни не застосовуються до національних віз, виданих з метою репатріації, або до членів родини репатріанта.

Види рішень

Консул може прийняти наступні рішення:

• про видання візи (Шенгенської або національної)

• про видання територіально обмеженої візи (у разі Шенгенських віз)

• про відмову у виданні візи

Видання візи

Консул може видавати візи на один, два або більше в'їздів. У разі Шенгенської візи, коли термін дії візи перевищує шість місяців, віза надається з дозволеним терміном перебування 90 днів і правом багаторазового в’їзду.

Консул видає візу, роздрукувавши візову наклейку та приклеївши її в проїзний документ заявника. В особливих випадках, коли проїзний документ іноземця не визнається країною, яка розглядає заяву на візу, консул розміщує візу на окремому візовому бланку.

Зразок наклейки Шенгенської візи.

Зразок наклейки національної візи.

ВАЖЛИВО:
наявність Шенгенської або національної візи не дає права в'їжджати на територію держав-членів. Це лише один із елементів, необхідних для перетину кордону.

Віза з обмеженою територіальною дією (LTV)

Віза з обмеженою територіальною дією (LTV) видається іноземцям з таких причин:

У ситуації, якщо проїзний документ іноземця не визнається всіма державами членами, видається обмежена віза до держав-членів, які визнають проїзний документ (якщо держава, що розглядає заяву його визнає) або обмежена до території держави-члена, що видає заяву (якщо ця держава не визнає наданого проїзного документа) відповідно до ст. 25 зак. 3 Візового кодексу.

Віза з обмеженою територіальною дією (LTV) також може бути видана, якщо одна з держав-членів заперечила проти видання візи під час консультаційної процедури, про яку йдеться в ст. 22 Візового кодексу, не можна було провести цих консультацій через невідкладність ситуації або іноземець не відповідає одній з інших умов в’їзду відповідно до ст. 6 зак. 1 Шенгенського Візового кодексу, і одночасно візовий орган визнає, що з гуманітарних причин (наприклад, смерть або важка хвороба члена сім’ї) або міжнародних зобов’язань, іноземець повинен в’їхати на територію держави-члена.

Крім того, якщо іноземець використав 90-денний період перебування в кожному 180-денному періоді, і візовий орган визнає його перебування виправданим, він також може видати LTV-візу.

Відповідно до ст. 25 зак. 2 Візового кодексу віза LTV дійсна лише на території держави-члена, яка її видала. У виняткових випадках вона може поширюватися на територію більше ніж однієї держави за умови згоди кожної з цих держав.

Відмова видання візи

Орган, що розглядає візову заяву, відмовляє у виданні візи шляхом прийняття рішення і передачі його заявнику на відповідній формі разом з причинами та відповідним фактичним обґрунтуванням, а також з зазначенням апеляційної процедури щодо вищевказаного рішення.

Відмова видання Шенгенської візи

Підстави для відмови у видачі Шенгенської візи викладені у ст. 32 Регламенту (ЄС) 810/2009 (Візового кодексу):

• пред'явлення фальшивого, підробленого або переробленого проїзного документа;

• ненадання підтвердження мети та умов запланованого перебування (або у разі повітряного транзиту - цього транзиту);

• ненадання доказів наявності достатніх засобів для існування, що відповідають тривалості запланованого перебування, і для повернення в країну походження або проживання, або для транзиту в третю країну, до якої є впевненість, що заявнику буде дозволено в'їхати, або отримання таких засобів відповідно до законодавства;

• використання протягом поточного 180-денного періоду дозволених 90 днів перебування на території держав-членів на основі єдиної візи або візи з обмеженою територіальною дією;

• наявність у заявника попередження SIS про відмову у в'їзді та перебуванні;

• заявник створює загрозу громадському порядку, внутрішній безпеці, здоров’ю населення або міжнародним відносинам будь-якої з держав-членів, особливо коли дані заявника фігурують в національних базах даних з метою відмови у в’їзді;

• ненадання, якщо це вимагається, підтвердження про наявність відповідного, дійсного туристичного медичного страхування;

• існують серйозні сумніви щодо автентичності поданих заявником документів або правдивості їх змісту, достовірності поданих ним заяв або наміру покинути територію держав-членів до закінчення терміну дії візи.

Інформація про формальні (у вигляді прапорців) та фактичні (у вигляді короткого обґрунтування) причини відмови у видачі Шенгенської візи надається заявнику на стандартній формі, зазначеній у додатку VI, разом з інформацією про апеляційну процедуру.

Відмова видання національної візи

У випадку національної візи, основні підстави для відмови видання візи зазначені у ст. 65 зак. 1 Закону «Про іноземців»:

• діє внесення даних про іноземця до списку іноземців, перебування яких на території Республіки Польща є небажаним;

• наявність у заявника попередження SIS про відмову у в'їзді та перебуванні;

• відсутність достатніх засобів для існування, що відповідають тривалості запланованого перебування, і для повернення в країну походження або проживання, або для транзиту в третю країну, до якої є впевненість, що заявнику буде дозволено в'їхати , або отримання таких засобів відповідно до законодавства;

• відсутність необхідного за законом медичного страхування або страхування здоров’я;

• міркування про державну оборону чи безпеку чи захист громадської безпеки та порядку чи інтересів Республіки Польща;

• подання в ході провадження заяви, що містить неправдиві персональні дані або неправдиві відомості, або додавання таких документів до заяви;

• свідчення неправди або приховування правди, або переробка документа, з метою його використання як справжнього, або використання такого документа;

• необґрунтована мета чи умови запланованого перебування;

• наявність обґрунтованих сумнівів щодо наміру покинути територію Республіки Польща до закінчення терміну дії візи;

• наявність серйозних сумнівів щодо достовірності наданої іноземцем інформації щодо мети його перебування або об’єктивних обставин, які свідчать про те, що ціль перебування іноземця може відрізнятися від заявленої.

Крім того, ст. 65 в зак. 1a-1e Закону «Про іноземців» визначають конкретні підстави для відмови видання національної візи для осіб, які звертаються за візою з метою навчання, проведення наукових досліджень, проходження стажування або європейського волонтерства.

У разі, якщо метою видачі національної візи було навчання, у візі додатково відмовляється, якщо:

• підрозділ, що проводить навчання, функціонує в основному для сприяння незаконному в'їзду або перебуванні на території Республіки Польща для студентів або докторантів;

• іноземець звертається з цією метою для отримання наступної візи, а обставини справи свідчать про те, що попередня віза була видана у спосіб, що не відповідає меті її видачі;

• у разі виключення іноземця зі списку студентів або докторантів.

У разі, якщо метою видачі національної візи є проведення наукових робіт або дослідницьких робіт, у ній додатково відмовляється, якщо:

• науковий підрозділ функціонує в основному для сприяння незаконному в'їзду або перебуванні на території Республіки Польща для науковців;

• іноземець звертається з цією метою для отримання наступної візи, а обставини справи свідчать про те, що попередня віза була видана у спосіб, що не відповідає меті її видачі.

У разі стажувань, у візі додатково відмовляється, якщо:

• організатор стажування функціонує в основному для сприяння незаконному в'їзду або перебуванні на території Республіки Польща для стажерів;

• організатором стажування керує або контролює фізична особа, покарана за правопорушення, про яке йдеться в ст. 120 зак. 1 Закону від 20 квітня 2004 р. «Про сприяння зайнятості та установи ринку праці», яка протягом 2 років після покарання була знову покарна за подібне правопорушення;

• організатором стажування керує або контролює фізична особа, покарана за правопорушення, про яке йдеться в ст. 120 зак. 3-5 Закону від 20 квітня 2004 р. «Про сприяння зайнятості та установи ринку праці»;

• організатором стажування є особа, засуджена за вчинення злочину, про який йдеться в ст. 228-231 Закону від 6 червня 1997 р. – Кримінальний кодекс (Законодавчий вісник від 2019 р. поз. 1950 та 2128 зі змінами)

• організатор стажування не виконує обов'язки зі сплати внесків на соціальне страхування;

• організатор стажування має заборгованість зі сплатою податків, крім випадків, коли він отримав звільнення, відстрочку, розстрочку сплати прострочених платежів або у повному обсязі відсторонений від виконання рішення компетентного органу;

• організатор стажування не веде підприємницьку діяльність, а стажування безпосередньо пов’язане з такою діяльністю;

• організатор стажування визнаний банкрутом або ліквідований;

• іноземець звертається з цією метою для отримання наступної візи, а обставини справи свідчать про те, що попередня віза була видана у спосіб, що не відповідає меті її видачі.

При подачі заяви на отримання візи з метою участі в європейському волонтерстві, у візі додатково відмовляється, якщо:

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер, функціонує в основному для сприяння незаконному в'їзду або перебуванні на території Республіки Польща для волонтерів;

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер, покараний за правопорушення, про яке йдеться в ст. 120 зак. 1 Закону від 20 квітня 2004 р. «Про сприяння зайнятості та установи ринку праці», яка протягом 2 років після покарання була знову покарна за подібне правопорушення;

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер, покараний за правопорушення, про яке йдеться в ст. 120 зак. 3-5 Закону від 20 квітня 2004 р. «Про сприяння зайнятості та установи ринку праці»;

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер, засуджений за вчинення злочину, про який йдеться в ст. 228-231 Закону від 6 червня 1997 р. – Кримінальний кодекс (Законодавчий вісник від 2019 р. поз. 1950 та 2128 зі змінами)

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер, не виконує обов'язки зі сплати внесків на соціальне страхування;

• організаційний підрозділ, для якого іноземець виконує або має намір надавати послуги як волонтер має заборгованість зі сплатою податків, крім випадків, коли він отримав звільнення, відстрочку, розстрочку сплати прострочених платежів або у повному обсязі відсторонений від виконання рішення компетентного органу;

• організатор стажування не веде підприємницьку діяльність, а стажування безпосередньо пов’язане з такою діяльністю.

Інформація про формальні (у вигляді прапорців) та фактичні (у вигляді короткого обґрунтування) причини відмови у видачі національної візи надається заявнику на стандартній формі, зазначеній у додатку № 3 до Постанови міністра внутрішніх справ та адміністрації від 19 квітня 2019 р. щодо віз для іноземців (Законодавчий вісник від 2019, поз. 782), разом з інформацією про апеляційну процедуру.