Відновлення провадження у справі | Модуль обробки справ

Вступ

Провадження, завершене остаточним рішенням, підлягає поновленню у випадках, коли це рішення має визначені в законодавстві недоліки, що випливають, зокрема, із того, як проводилося це провадження.

Повторному розгляду підлягають також провадження, що завершилися певними остаточними постановами. Йдеться про постанови, які можуть бути оскаржені скаргою, а також про постанови апеляційного органу щодо встановлення порушення строку для подання апеляції або скарги та щодо визнання апеляції або скарги неприйнятними. Також можливе поновлення провадження, яке завершилося мовчазним вирішенням справи.

Поновлення провадження призводить до порушення провадження, предметом якого є одночасно:

встановлення, чи існує підстава для поновлення (недолік рішення), та
у разі скасування оскаржуваного рішення – повторне вирішення справи, яка вже була вирішена цим остаточним рішенням.

Нормативні акти

ст. 122g, ст. 126, ст. 145 – 152 Закону від 14 червня 1960 р. – Кодекс адміністративного судочинства.

Детальне пояснення

Ситуації, в яких відновлюється провадження

Провадження, завершене остаточним рішенням, поновлюється, якщо:

докази, на підставі яких було встановлено фактичні обставини, що мають істотне значення для справи, виявилися фальшивими*;
це рішення було винесено в результаті злочину*;
це рішення було винесено працівником або органом державної адміністрації, який підлягає відводу;
сторона без власної вини не брала участі у провадженні;
стануть відомі нові істотні фактичні обставини або нові докази, що існували на день винесення рішення, про які не було відомо органу, що виніс рішення;
це рішення було прийнято без отримання передбаченого законом висновку іншого органу (висновок, згода, позиція в іншій формі);
попереднє питання було вирішене компетентним органом або судом інакше, ніж оцінка, прийнята при винесенні рішення (у випадку, визначеному у ст. 100 § 2 Кодексу адміністративного судочинства);
рішення було прийнято на підставі іншого рішення або судового рішення, яке згодом було скасовано або змінено;
Конституційний Трибунал визнав несумісним з Конституцією, міжнародним договором або законом нормативний акт, на підставі якого було прийнято рішення;
було винесено рішення Суду Європейського Союзу, яке впливає на зміст прийнятого рішення;
було винесено судове рішення, яке встановлює порушення принципу рівного ставлення, відповідно до закону від 3 грудня 2010 року про впровадження деяких положень Європейського Союзу у сфері рівного ставлення (Офіційний вісник 2025 р., позиція 1452), якщо порушення цього принципу вплинуло на вирішення справи, яка завершилася остаточним рішенням.

У разі двох перших підстав (*) для поновлення провадження воно може бути поновлено також:

до встановлення факту фальсифікації доказів або вчинення злочину рішенням суду чи іншого органу, якщо фальсифікація доказів або вчинення злочину є очевидними, а поновлення провадження є необхідним для уникнення небезпеки для життя чи здоров’я людини або серйозної шкоди суспільним інтересам;
якщо провадження в суді або іншому органі, яке стосувалося б встановлення факту фальсифікації доказу або вчинення злочину, не може бути порушене внаслідок закінчення строку (наприклад, закінчення строку давності) або з інших причин, визначених у правових нормах.

Спосіб ініціювання процедури

Поновлення провадження відбувається за власною ініціативою або на вимогу сторони. Поновлення провадження з причин, пов’язаних з відсутністю участі сторони у провадженні не з її вини, рішенням Конституційного суду, рішенням Суду ЄС або рішенням суду, що встановлює порушення принципу рівного ставлення, може відбутися лише на вимогу сторони.

Заява про поновлення провадження подається протягом 1 місяця до органу державної адміністрації, який виніс рішення у справі в першій інстанції.

Цей строк відраховується від дня:

коли сторона дізналася про рішення – у разі підстави для поновлення провадження, пов’язаної з відсутністю участі сторони у провадженні не з її вини;
набрання чинності рішенням Конституційного Суду;
публікації резолютивної частини рішення Суду ЄС в Офіційному віснику Європейського Союзу;
набрання законної сили рішенням суду, що встановлює порушення принципу рівного ставлення;
в якому сторона дізналася про підставу для поновлення – у всіх інших випадках.

Недотримання цього строку призведе до того, що провадження не зможе бути поновлено.

Форма та наслідки поновлення провадження

Поновлення провадження відбувається шляхом ухвалення постанови, а відмова у поновленні провадження – шляхом ухвалення постанови, на яку подається скарга.

Поновлення провадження у формі ухвали призводить до порушення провадження, предметом якого є встановлення наявності підстав для поновлення та можливе вирішення справи по суті.

Органом, компетентним для проведення цього провадження, є орган, який виніс рішення у справі в останній інстанції. Якщо причиною поновлення є діяльність органу, який виніс рішення в останній інстанції, про поновлення провадження вирішує орган вищого рівня, який одночасно призначає орган, компетентний для проведення провадження. Якщо в останній інстанції рішення виніс міністр або колегія з апеляцій самоврядування, то цей орган є компетентним для проведення провадження.

Приклад:

Якщо Голова Управління у справах іноземців виніс рішення про залишення в силі рішення воєводи про відмову у наданні дозволу на тимчасове перебування, і буде подано клопотання про поновлення провадження у цій справі, то органом, компетентним для винесення ухвали щодо поновлення провадження та для проведення самого провадження, буде Голова Управління у справах іноземців як орган, який є міністром у розумінні ст. 5 § 2 п. 4 Кодексу адміністративного провадження.

Якщо підстави для поновлення стосуються фальсифікації доказів або винесення рішення в результаті злочину, то в результаті поновлення провадження не можна скасувати остаточне рішення, якщо з дня його вручення або оголошення минуло 10 років.

В інших випадках, що є підставами для поновлення, скасування рішення неможливе, якщо з моменту його вручення або оголошення минуло 5 років. Крім того, в результаті поновлення провадження рішення не скасовується, якщо могло бути ухвалено виключно рішення, що за своєю суттю відповідає попередньому рішенню.

В результаті проведення провадження, розпочатого на підставі ухвали про поновлення провадження, компетентний орган може винести такі рішення:

рішення про відмову у скасуванні остаточного рішення – у разі встановлення відсутності будь-яких підстав для поновлення;
рішення про скасування остаточного рішення та вирішення справи по суті – у разі встановлення наявності підстави для поновлення;
рішення, яке встановлює, що остаточне рішення було прийнято з порушенням права – у разі встановлення наявності підстави для поновлення з одночасним встановленням закінчення 10-річногоабо 5-річного терміну, що унеможливлює скасування остаточного рішення, або з одночасним встановленням, що було б ухвалено рішення, яке за своєю суттю відповідало б попередньому остаточному рішенню.

В останньому випадку остаточне рішення не скасовується. Встановлюється лише те, що воно є недосконалим.

У разі, коли поновленню підлягає провадження, завершене остаточним рішенням, у провадженні, порушеному внаслідок винесення ухвали про поновлення провадження, замість рішення виноситься ухвала.

Призупинення виконання остаточного рішення

У ході провадження, розпочатого постановою про поновлення провадження, можливе призупинення виконання остаточного рішення. Підставою для винесення постанови у такій справі є ймовірність скасування цього рішення в результаті поновлення провадження.

Ухвала у цій справі може бути оскаржена скаргою, якщо тільки вона не була винесена міністром у розумінні ст. 5 § 2 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства або колегією з апеляцій самоврядування.

Меню