Орган апеляційної інстанції, отримавши від органу першої інстанції апеляцію на адміністративне рішення, перед її розглядом по суті спочатку оцінює дотримання формальних вимог до апеляції (інформація про формальні недоліки: відкрити посилання), а потім – чи є подання апеляції допустимим.
Неприйнятність апеляції означає, що вона не може мати юридичних наслідків.
Оцінка прийнятності апеляції відбувається на початковому етапі апеляційного провадження, після передачі апеляції разом із матеріалами справи до органу другої інстанції. Оцінку прийнятності подання апеляції здійснює орган другої інстанції. Вона може мати предметний або суб’єктний характер.
| Предметна неприйнятність апеляції | |
|---|---|
|
Предметна неприйнятність має місце у ситуації, коли встановлюється відсутність предмета апеляції:
|
| Суб'єктивна неприпустимість оскарження | |
|---|---|
| Суб’єктний характер неприйнятності має місце, наприклад, коли апеляція була подана особою, яка не є стороною адміністративного провадження. |
Неприйнятність подання апеляції орган другої інстанції встановлює шляхом ухвали, яка є остаточною. На цю ухвалу можна подати скаргу до обласного адміністративного суду.
Якщо подання апеляції є допустимим і було подано в строк, апеляційний орган приступає до розгляду справи по суті. У цьому випадку він не виносить ухвали, що завершує попередню стадію апеляційного провадження.