Одним з основних принципів адміністративного провадження є його двоінстанційність. Це означає, що сторона, незадоволена рішенням, зазвичай може скористатися правом на оскарження. Якщо таке право їй належить, вона повідомляється про це в роз’ясненні, яке є невід’ємною частиною рішення.
| Апеляція | |
|---|---|
| ⇒ це засіб оскарження адміністративного рішення (наприклад, рішення воєводи про відмову у видачі дозволу на тимчасове проживання та роботу). |
| Скарга | |
|---|---|
| ⇒ це засіб оскарження постанови (наприклад, постанови про відмову у порушенні провадження у справі про надання дозволу на тимчасове проживання). Скаргу можна подати лише тоді, коли це передбачено законом (див.: можливі рішення). |
| Надзвичайні засоби перегляду остаточних рішень | |
|---|---|
| ⇒ скасування або зміна рішення, визнання його недійсним та поновлення провадження. |
Питання щодо засобів оскарження врегульовано положеннями розділу II. (Процедура), у розділі 10 (Апеляції), розділі 11 (Скарги), розділі 12 (Поновлення провадження) та розділі 13, ст. 156–159 КПА (Скасування, зміна та визнання недійсними рішень) Закону від 14 червня 1960 р. «Кодекс адміністративного провадження».
Апеляція або скарга подається до органу вищої інстанції, ніж орган першої інстанції, через орган, який виніс рішення або постанову, у випадку скарги.
Орган першої інстанції може завдяки цьому врахувати їх та винести нове рішення в порядку самоконтролю (таке рішення можна знову оскаржити апеляцією).
Однак якщо орган першої інстанції визнає, що немає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, він зобов’язаний передати апеляцію/скаргу разом із матеріалами справи до органу другої інстанції протягом 7 днів з дня отримання апеляції/скарги.
| Якщо апеляція подається безпосередньо до апеляційного органу, оминувши орган, який виніс оскаржуване рішення, орган другої інстанції зобов’язаний передати апеляцію до органу першої інстанції. |
Апеляційний орган у першу чергу оцінює, чи не містить апеляція, а у випадку постанови – скарга, формальних недоліків. Потім він перевіряє, чи є подання оскарження допустимим. Далі він перевіряє, чи було воно подано у строк.
⇒ Інформація про формальні недоліки: відкрити посилання.
⇒ Інформація про неприпустимість апеляції: відкрити посилання.
Термін для подання оскарження відраховується від дня вручення стороні рішення або постанови – у разі постанови.
⇒ Інформація про вручення: відкрити посилання.
Апеляцію слід подати протягом 14 днів з дня вручення рішення, а скаргу – протягом 7 днів з дати вручення постанови. До строку не зараховується день вручення рішення.
Якщо кінець строку для подання апеляції/скарги припадає на день, що є державним вихідним або суботою, строк для вчинення цієї дії закінчується першого робочого дня, що настає після цих днів.
| Сторона може також, протягом строку для подання апеляції, відмовитися від права на подання апеляції до органу, який виніс рішення. У такому випадку рішення органу першої інстанції стає остаточним до закінчення 14 днів з дня його вручення. |
Апеляція або скарга не вимагають докладного пояснення. Однак з них має чітко випливати, що сторона не задоволена винесеним рішенням.
Положення Кодексу адміністративного судочинства визначають порядок подання заяви (до якої також належать апеляція та скарга) та встановлюють елементи, які вона повинна містити. Якщо заява не відповідає вимогам, визначеним законодавством, тобто містить недоліки, які не були усунені після відповідного заклику, орган, що розглядає заяву, не розглядатиме її.
⇒ Інформація про формальні недоліки: відкрити посилання.
⇒ Інформація про залишення без розгляду: відкрити посилання.
Оскарження, подане у встановлений законом строк, призупиняє виконання оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли рішення наділене силою негайної виконавчості або рішення підлягає негайному виконанню на підставі закону.
Натомість подання скарги не призупиняє виконання постанови. Однак орган, який видав постанову, може призупинити її виконання, якщо вважатиме це обґрунтованим.
В результаті подання апеляції орган другої інстанції повторно розглядає справу, вирішену рішенням органу першої інстанції, – отже, проводить повторну оцінку доказового матеріалу, зібраного органом першої інстанції. Апеляційний орган може також самостійно провести додаткове доказування та перед ухваленням рішення врахувати нові обставини у справі.
Цей процес завершується винесенням рішення, в якому апеляційний орган:
У разі, якщо орган першої інстанції порушив процесуальні норми, а обсяг справи, який необхідно з’ясувати, має істотний вплив на її вирішення, він також може передати справу на повторний розгляд. Орган другої інстанції повинен вказати у своєму рішенні, які обставини слід врахувати при повторному розгляді справи, а у випадку, якщо орган першої інстанції у оскаржуваному рішенні дав неправильне тлумачення правових норм, які можуть бути застосовані у справі, він повинен додатково визначити вказівки щодо тлумачення цих норм.
| Апеляційний орган не може змінити рішення органу першої інстанції в частині, яка була вигідною для сторони. Отже, ухвалюючи рішення, він не може погіршити становище сторони, яка подала апеляцію, за винятком випадків, коли рішення органу першої інстанції грубо порушує право або суспільні інтереси. |
| До надзвичайних засобів перегляду остаточних рішень належать: скасування або зміна рішення, визнання його недійсним та поновлення провадження. |
Подання клопотання про поновлення провадження та клопотання про визнання рішення (постанови) недійсним можливе у випадку, коли адміністративне провадження завершилося і рішення (відносно постанова), винесене у справі, стало остаточним. В результаті подання такого засобу оскарження остаточне рішення (постанова) підлягає перегляду з метою усунення з правового обігу помилкового рішення.
Процедури перегляду рішень не застосовуються взаємозамінно. Норми права визначають конкретні обставини, що є підставою для поновлення провадження або визнання рішення недійсним. Ці дві процедури також мають різні наслідки.
В результаті поновлення провадження помилкова ухвала скасовується, а справа розглядається повторно по суті.
У разі застосування ж процедури визнання недійсним компетентний орган (тобто, як правило, орган вищого рівня стосовно органу, який виніс рішення) має можливість винести рішення, що виключає рішення з правового обігу (аналогічно постанові). У такій ситуації оскаржуване рішення взагалі не викликає правових наслідків.
Норми права передбачають у певних ситуаціях також можливість скасування або зміни остаточного рішення.
⇒ Інформація про цю процедуру: відкрити посилання.