У адміністративному провадженні орган державної адміністрації вирішує питання щодо прав та обов’язків сторони у формі адміністративного рішення, яке завершує адміністративне провадження.
У адміністративному провадженні також видаються постанови, тобто рішення, що мають процедурний характер – вони не вирішують справу по суті, хоча можуть завершувати провадження.
Існують також інші форми завершення провадження, а саме: мирову угоду та мовчазне вирішення справи, однак не кожне провадження може завершитися таким чином. У провадженнях щодо легалізації перебування вищезазначені рішення не застосовуються.
Питання щодо можливих рішень, що приймаються адміністративним органом, врегульовано положеннями Розділу II, у Розділі 7 (Рішення) та 9 (Постанови) Закону від 14 червня 1960 року – Кодексу адміністративного судочинства.
Є одним з елементів рішення або постанови. У разі постанов вони повинні містити фактичне та правове обґрунтування, якщо щодо них подається скарга, позов до адміністративного суду або заперечення, а також якщо вони були винесені внаслідок скарг на постанови.
Адміністративний орган може відмовитися від обґрунтування, якщо рішення повністю задовольняє вимогу сторони, за винятком випадків, коли справа стосується спірних інтересів сторони або якщо винесене рішення є наслідком подання відповідно апеляції/скарги.
Положення інших законів можуть передбачати відмову від фактичного обґрунтування рішення або постанови, якщо на це вказують міркування оборони, державної безпеки або охорони громадського порядку та безпеки (наприклад, ст. 6 ч. 1 Закону про іноземців).